17 жовтня на факультеті філології та журналістики відбулася зустріч із письменником Василем Івановичем Горбатюком, уродженцем Хмельницької області, директором Хмельницького обласного літературного музею, членом Національної спілки письменників з 1984 року.

Гість поділився спогадом про свою найбільшу дитячу двоєдину мрію: побувати у Франції й … на Полтавщині. Вона, ця мрія, зародилася завдяки маминим спогадам, котра у 1943 році була вивезена на примусові роботи до Німеччини, точніше на територію Франції, анексовану німцями. Вона розповідала про чуйних французів, про сім’ю, у якій довелося мешкати. А ще – про дівчат-полтавок, котрі разом із неї перебували в німецькому таборі, про закоханість у полтавську говірку.

10 років тому Василь Іванович уперше приїхав на Полтавщину, щоб побувати на батьківщину призабутого поета Яреми Байрака (Харитона Бородая). Про «відкриття» В. Горбатюком нашого митця-краянина (с. Байрак Диканського району) уже повідомляв «Рідний край» (2013. – № 2. – С. 44-49).


Гість поділився спогадами-розмислами про те, як прийшов у літературу, про своїх учителів-письменників. З-поміж них – Євген Гуцало і Григір Тютюнник. У книзі «З-під трави забуття» автор Горбатюк умістив оповідь про зустріч із Григором, про Тютюнникове благословення на творчість.

За словами Василя Івановича, обсяжна книга «Кручі» – це перша частина епопея, в основі якої – розповіді батьків про складну українську історію і про особистість у ній. Цю першу частину він писав 26 років.

В. Горбатюк зауважив, що не працює над одним твором, а над кількома одночасно. Його книги «йдуть» трьома потоками: художня література для дітей, проза для дорослих, художньо-документальні полотна.

Про себе каже, що він – найкращий знавець історії національно-визвольного руху на Хмельниччині, прагне зафіксувати його перебіг на папері.

Студенти й викладачі кафедри української літератури зацікавлено слухали гостя, ставили доречні запитання, на які він давав вичерпні відповіді.