ОСІННІ ЗУСТРІЧІ

У перший день листопада на факультеті філології та журналістики відбулася зустріч Із письменницею – землячкою, членом Національної Спілки письменників України та Асоціації українських письменників, представницею літературної генерації 90-х років ХХ століття (дев’яностівців) Наталкою Фурсою. Організатором  зустрічі стала кафедра української літератури, зокрема канд. філолог. наук, доцент кафедри Ганна Іванівна Радько. Модерувала на заході теж п. Ганна.

Наталка народилась у Полтаві. За фахом журналіст. Вже 7 років «на вільних письменницьких хлібах», зараз мешкає  в Ромодані. Авторка шести поетичних книг: «Окрик» (1993, Київ); «Дар любові» (1997, Полтава); «Страсті по Страті» (2000,2001, Полтава); «Необлітане небо» (2002, Полтава); «Нічого, крім повторень» (2004, Хмельницький); «Пилок і пил» (2015, Полтава);  у яких поетеса явилась у природній красі поетичного слова з оригінальними думками, емоційно яскравими, точними образами. ЇЇ лірична героїня – запальна, пристрасна , нестримна, сильна і вперта; і водночас – ніжна і неповторна у своїх почуттях (аж задихається від бажання збутися). «Душа відкрита всім вітрам життя…».


Кульмінаційною є третя книга Наталки Фурси «Страсті по Страті» (2000р.), яка має таку незвичну і своєрідну назву. Стосунки з Богом у авторки складні, суперечливі, болісні. З’ясовуючи їх,авторка не боїться бути з Ним «на ти», як і Леся Українка в «Одержимій», і заодно «страчувати» власну душу , шукаючи для неї Гармонії та Істини. Як говорить п. Наталка, « це Кульмінаційною є третя книга Наталки Фурси «Страсті по Страті» (2000р.), яка має таку незвичну і своєрідну назву. Стосунки з Богом у авторки складні, суперечливі, болісні. З’ясовуючи їх,авторка не боїться бути з Ним «на ти», як і Леся Українка в «Одержимій», і заодно «страчувати» власну душу , шукаючи для неї Гармонії та Істини. Як говорить п. Наталка, « це – шлях до себе».У передньому слові до збірки поет Михайло Шевченко пише: «Можливо б, і не треба так жорстоко розпинати свою душу навіть на уявних, художніх крайнощах. А, можливо, це і є – той єдиний шлях до великого мистецтва, за яке треба платити дорогою ціною, і вміє це  лише справжній великий талант?». Незаперечним є те, що незважаючи на непрості стосунки з письменницею, Бог заронив їй у душу золоте зерно творчості, біополе якої  настільки сильне, що може надзвичайно вплинути на непідготовленого читача.

Так сталося і на цій зустрічі. Багаточисельна аудиторія студентів, майбутніх філологів, учителів української мови та літератури, журналістів відчула на собі магічний вплив художнього слова і думки Наталки Фурси. Діалог вівся щиро, відверто і безпосередньо.Звернулись учасники зустрічі і до книги «Нічого, крім повторень» як підсумок подоланого духовного і творчого шляху письменниці. Сама авторка називає її рубіжною у творчому поступі.

                         Цей світ давно відімкнено,

як двері.

                         Заходь, бери, розтринькуй, бережи.

                         Ніщо у нім уже не буде вперше.

 Лишилось пізнавати

й просто – жить.

А я, мов неприкаяна,

по світу,

 шукаю ключ,

                           яким його відкрито.– шлях до себе».У передньому слові до збірки поет Михайло Шевченко пише: «Можливо б, і не треба так жорстоко розпинати свою душу навіть на уявних, художніх крайнощах. А, можливо, це і є – той єдиний шлях до великого мистецтва, за яке треба платити дорогою ціною, і вміє це лише справжній великий талант?». Незаперечним є те, що незважаючи на непрості стосунки з письменницею, Бог заронив їй у душу золоте зерно творчості, біополе якої настільки сильне, що може надзвичайно вплинути на непідготовленого читача. Так сталося і на цій зустрічі. Багаточисельна аудиторія студентів, майбутніх філологів, учителів української мови та літератури, журналістів відчула на собі магічний вплив художнього слова і думки Наталки Фурси. Діалог вівся щиро, відверто і безпосередньо.Звернулись учасники зустрічі і до книги «Нічого, крім повторень» як підсумок подоланого духовного і творчого шляху письменниці. Сама авторка називає її рубіжною у творчому поступі. Цей світ давно відімкнено, як двері. Заходь, бери, розтринькуй, бережи. Ніщо у нім уже не буде вперше. Лишилось пізнавати й просто – жить. А я, мов неприкаяна, по світу, шукаю ключ,Кульмінаційною є третя книга Наталки Фурси «Страсті по Страті» (2000р.), яка має таку незвичну і своєрідну назву. Стосунки з Богом у авторки складні, суперечливі, болісні. З’ясовуючи їх,авторка не боїться бути з Ним «на ти», як і Леся Українка в «Одержимій», і заодно «страчувати» власну душу , шукаючи для неї Гармонії та Істини. Як говорить п. Наталка, « це – шлях до себе».У передньому слові до збірки поет Михайло Шевченко пише: «Можливо б, і не треба так жорстоко розпинати свою душу навіть на уявних, художніх крайнощах. А, можливо, це і є – той єдиний шлях до великого мистецтва, за яке треба платити дорогою ціною, і вміє це лише справжній великий талант?». Незаперечним є те, що незважаючи на непрості стосунки з письменницею, Бог заронив їй у душу золоте зерно творчості, біополе якої настільки сильне, що може надзвичайно вплинути на непідготовленого читача. Так сталося і на цій зустрічі. Багаточисельна аудиторія студентів, майбутніх філологів, учителів української мови та літератури, журналістів відчула на собі магічний вплив художнього слова і думки Наталки Фурси. Діалог вівся щиро, відверто і безпосередньо.Звернулись учасники зустрічі і до книги «Нічого, крім повторень» як підсумок подоланого духовного і творчого шляху письменниці. Сама авторка називає її рубіжною у творчому поступі. Цей світ давно відімкнено, як двері. Заходь, бери, розтринькуй, бережи. Ніщо у нім уже не буде вперше. Лишилось пізнавати й просто – жить. А я, мов неприкаяна, по світу, шукаю ключ, яким його відкрито. яким його відкрито.


Місткість думки і глибина метафоричності слова призвели до створення малих поетичних форм. Новаторські «Зарубки» Наталки Фурси викликали у певних слухачів асоціації з «Інкрустаціями» Ліни Костенко. Поговорили і про впливи і авторитети п. Наталки в українській літературі. Книга «Пилок і пил», що з’явилась через 10 років від попередньої є своєрідною квітесенцією всіх попередніх, адже в ній актуалізуються вже традиційні для авторки «двосічні» концепти: боже й людське, дух і природа, мить і вічність, сила і мудрість, кохання і свобода, правда і краса, самотність і кревність, шлях і воля, вітчизна і гідність. Переосмислюючи їх по – новому, врівноважуючи свої пристрасті, авторка надає поетичним висновкам афористичності, зберігаючи глибоку притчевість вірша. На питання «Чому такий тривалий інтервал між двома книгами?» письменниця відповіла, що, на її думку, «книги повинМісткість думки і глибина метафоричності  слова призвели до створення малих поетичних форм. Новаторські «Зарубки» Наталки Фурси викликали у певних слухачів асоціації з «Інкрустаціями» Ліни Костенко. Поговорили і про впливи і авторитети п. Наталки в українській літературі.

    Книга «Пилок і пил», що з’явилась через 10 років від попередньої є своєрідною квітесенцією всіх попередніх, адже в ній актуалізуються вже традиційні для авторки «двосічні» концепти: боже й людське, дух і природа, мить і вічність, сила і мудрість, кохання і свобода, правда і краса, самотність і кревність, шлях і воля, вітчизна і гідність. Переосмислюючи їх по – новому, врівноважуючи  свої пристрасті, авторка надає поетичним висновкам афористичності, зберігаючи глибоку притчевість вірша.

      На питання «Чому такий тривалий інтервал між двома книгами?» письменниця відповіла, що, на її думку, «книги повинні приходити до читача через видавництва, а не через автора, його коштом».ні приходити до читача через видавництва, а не через автора, його коштом».


Треба ще зауважити, що нагодою для зустрічі письменниці зі студентами Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка стала презентація її нової книги (        Треба ще зауважити, що нагодою для зустрічі письменниці зі студентами Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка стала презентація її нової книги ( і не просто нової, а іншої, прозової) у Полтавській обласній науковій бібліотеці імені І.П. Котляревського. Так, Наталка Фурса здивувала багатьох читачів і викликала інтерес до книги тільки – но вона з’явилась у книгарні « Українська книга» видавництва  « Дивосвіт» у Полтаві. Як виявилось, (зі слів авторки) до прози вона «йшла все життя».                     Виступаючи на презентації, сучасний письменник і друг Сергій Осока зауважив, що мова його оповідань піднесена, вивищена, «я йду від натхнення, а Наталка – від правди, яка часто жорстка, « її історії –житейські, реалістичні».

 У книзі прози Наталки Фурси «Зінське щеня» ( Полтава: Дивосвіт, 2017) вміщені оповідання та новели. Однією палітуркою об’єднано дві книги  «Картата хустка» та «Завжди поразка». Та ж глибока філософічність, що і в поезії, і психологізм. За стилем – це дві різні книги і писані в різні часи. Як підкреслює авторка ( перша – вже в селі, де мешкає, а друга – раніше). Як зізналась авторка, всі твори мають «прототипів, часто в основі твору моя доля чи доля мого роду, 100-літня доля жінок мого роду». Сучасним розуміннямісторичної правди, болем покоління, яке розіп’яте за гріхи своїх батьків  пройняте не лишеце  однойменне оповідання «Зінське щеня», а й вся книга, бо на це вказує і метафорична назва книги, виражена ідіомою «зінське щеня».  Друга книга «Завжди поразка» вміщує твори про стосунки чоловіка і жінки, юнака і юнки. Авторка стверджує, що коли в любові є двобій, то це «завжди поразка, обох».і не просто нової, а іншої, прозової) у Полтавській обласній науковій бібліотеці імені І.П. Котляревського. Так, Наталка Фурса здивувала багатьох читачів і викликала інтерес до книги тільки – но вона з’явилась у книгарні « Українська книга» видавництва « Дивосвіт» у Полтаві. Як виявилось, (зі слів авторки) до прози вона «йшла все життя». Виступаючи на презентації, сучасний письменник і друг Сергій Осока зауважив, що мова його оповідань піднесена, вивищена, «я йду від натхнення, а Наталка – від правди, яка часто жорстка, « її історії –житейські, реалістичні». У книзі прози Наталки Фурси «Зінське щеня» ( Полтава: Дивосвіт, 2017) вміщені оповідання та новели. Однією палітуркою об’єднано дві книги «Картата хустка» та «Завжди поразка». Та ж глибока філософічність, що і в поезії, і психологізм. За стилем – це дві різні книги і писані в різні часи. Як підкреслює авторка ( перша – вже в селі, де мешкає, а друга – раніше). Як зізналась авторка, всі твори мають «прототипів, часто в основі твору моя доля чи доля мого роду, 100-літня доля жінок мого роду». Сучасним розуміннямісторичної правди, болем покоління, яке розіп’яте за гріхи своїх батьків пройняте не лишеце однойменне оповідання «Зінське щеня», а й вся книга, бо на це вказує і метафорична назва книги, виражена ідіомою «зінське щеня». Друга книга «Завжди поразка» вміщує твори про стосунки чоловіка і жінки, юнака і юнки. Авторка стверджує, що коли в любові є двобій, то це «завжди поразка, обох».


Треба ще за Цікавились студенти і тим, чому п. Наталка залишила журналістику. Чи не можна було поєднувати ці дві форми діяльності і творчості. Відповідь письменниці примусила замислитись і майбутніх  журналістів. Проза, як і журналістика, вимагає повної віддачі. Вони – не поєднувані, якщо добре робити свою справу. Дізнались слухачі і про те, над чим працює пись–менниця, що замислює. 

      Пораювавши у спілкуванні з Наталкою Фурсою, ми будемо   очікувати нових її творів. То ж, дякуючи за незабутню імпрезу, ми говоримо: «До наступної зустрічі!»уважити, що нагодою для зустрічі письменниці зі студентами Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка стала презентація її нової книги (        Треба ще зауважити, що нагодою для зустрічі письменниці зі студентами Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка стала презентація її нової книги ( і не просто нової, а іншої, прозової) у Полтавській обласній науковій бібліотеці імені І.П. Котляревського. Так, Наталка Фурса здивувала багатьох читачів і викликала інтерес до книги тільки – но вона з’явилась у книгарні « Українська книга» видавництва  « Дивосвіт» у Полтаві. Як виявилось, (зі слів авторки) до прози вона «йшла все життя».                     Виступаючи на презентації, сучасний письменник і друг Сергій Осока зауважив, що мова його оповідань піднесена, вивищена, «я йду від натхнення, а Наталка – від правди, яка часто жорстка, « її історії –житейські, реалістичні».

 У книзі прози Наталки Фурси «Зінське щеня» ( Полтава: Дивосвіт, 2017) вміщені оповідання та новели. Однією палітуркою об’єднано дві книги  «Картата хустка» та «Завжди поразка». Та ж глибока філософічність, що і в поезії, і психологізм. За стилем – це дві різні книги і писані в різні часи. Як підкреслює авторка ( перша – вже в селі, де мешкає, а друга – раніше). Як зізналась авторка, всі твори мають «прототипів, часто в основі твору моя доля чи доля мого роду, 100-літня доля жінок мого роду». Сучасним розуміннямісторичної правди, болем покоління, яке розіп’яте за гріхи своїх батьків  пройняте не лишеце  однойменне оповідання «Зінське щеня», а й вся книга, бо на це вказує і метафорична назва книги, виражена ідіомою «зінське щеня».  Друга книга «Завжди поразка» вміщує твори про стосунки чоловіка і жінки, юнака і юнки. Авторка стверджує, що коли в любові є двобій, то це «завжди поразка, обох».і не просто нової, а іншої, прозової) у Полтавській обласній науковій бібліотеці імені І.П. Котляревського. Так, Наталка Фурса здивувала багатьох читачів і викликала інтерес до книги тільки – но вона з’явилась у книгарні « Українська книга» видавництва « Дивосвіт» у Полтаві. Як виявилось, (зі слів авторки) до прози вона «йшла все життя». Виступаючи на презентації, сучасний письменник і друг Сергій Осока зауважив, що мова його оповідань піднесена, вивищена, «я йду від натхнення, а Наталка – від правди, яка часто жорстка, « її історії –житейські, реалістичні». У книзі прози Наталки Фурси «Зінське щеня» ( Полтава: Дивосвіт, 2017) вміщені оповідання та новели. Однією палітуркою об’єднано дві книги «Картата хустка» та «Завжди поразка». Та ж глибока філософічність, що і в поезії, і психологізм. За стилем – це дві різні книги і писані в різні часи. Як підкреслює авторка ( перша – вже в селі, де мешкає, а друга – раніше). Як зізналась авторка, всі твори мають «прототипів, часто в основі твору моя доля чи доля мого роду, 100-літня доля жінок мого роду». Сучасним розуміннямісторичної правди, болем покоління, яке розіп’яте за гріхи своїх батьків пройняте не лишеце однойменне оповідання «Зінське щеня», а й вся книга, бо на це вказує і метафорична назва книги, виражена ідіомою «зінське щеня». Друга книга «Завжди поразка» вміщує твори про стосунки чоловіка і жінки, юнака і юнки. Авторка стверджує, що коли в любові є двобій, то це «завжди поразка, обох».