Професорка Світлана Ленська провела літературну гостину про Остапа Вишню в ПОУНБ імені І. П. Котляревського

13 листопада 2024 року великому сміхотворцю, людині з дивовижним почуттям гумору і трагічною долею Остапу Вишні (Павлові Губенку) минуло 135 років від дня народження. А 14 листопада до гостинної авдиторії ПОУНБ імені І. П. Котляревського завітали студенти Полтавського базового медичного фахового коледжу разом зі своєю викладачкою, а нашою випускницею Анжелою Корнет, громадськість міста, аби вшанувати славного земляка.

Про життєві шляхи письменника, які прослалися з тихого хутора Чечва поблизу Груні на Зіньківщині (нині Сумська область) до далеких концтаборів на Печорі, розповіла присутнім докторка філологічних наук, професорка кафедри української літератури Світлана Ленська.

Світлана Василівна, спираючись на автобіографічні твори гумориста, на його свідчення та документи, окреслила чинники, що сформували його світогляд, зокрема родинне виховання, освіту письменника, коло його захоплень, політичну діяльність у роки національно-визвольної боротьби 1917–1921 років. Особливу увагу доповідачки приділила літературній діяльності митця, його роботі в Києві й Харкові, участі у літературно-мистецькому процесі «червоного ренесансу».

Детально проаналізувала лекторка «сумну десятирічку» Остапа Вишні. До розповіді були залучені щоденникові записи, архівні матеріали, які опублікував авторитетний літературознавець Сергій Гальченко.

Звучали твори письменника «Моя автобіографія», «Шовінізм», «Чухраїнці», уривки зі щоденників «Чиб’ю».

Присутні дізналися багато нових фактів про Остапа Вишню, драматичні випробування долі письменника, про заборонені в радянський час твори. Непроминальне значення творчості письменника визначається його національно свідомою позицією: «Я вважаю за українця не того, хто вміє добре співати “Реве та стогнеˮ та садити гопака, і не того, в кого прізвище на “-коˮ, – а того, хто бажає добра українському народові, хто сприяє його матеріальному і духовному розвиткові. Бо ото і є справжні українці».