Шекспірівський фестиваль: стара традиція – новий формат

Театр-студія «Глобус» (керівник – доцент кафедри світової літератури-Тарасова Наталія Іванівна, режисер-постановник – Панченко Дар’я), що діє на факультеті філології та журналістики, запровадив 20 років тому традицію влаштовувати Шекспірівський фестиваль у середині квітня. На жаль, у цьому році першокурсники не мають змоги вшанувати всесвітньовідомого автора зі сцени, але ми підготували матеріал, який допоможе дізнатися більше про Вільяма Шекспіра.

Над роботою працювали: групи Ін(а/н)-18, ГФ-17 та студентка групи УФ(лт)-21 Панченко Дар’я.

Biography

William Shakespeare (26 April 1564 – 23 April 1616) was an English poet, playwright, and actor, widely regarded as the greatest writer in the English language and the world’s greatest dramatist. He is often called England’s national poet and the «Bard of Avon» (or simply «the Bard»). His extant works, including collaborations, consist of some 39 plays, 154 sonnets, two long narrative poems, and a few other verses, some of uncertain authorship. His plays have been translated into every major living language and are performed more often than those of any other playwright.

Shakespeare was born and raised in Stratford-upon-Avon, Warwickshire. At the age of 18, he married Anne Hathaway, with whom he had three children: Susanna and twins Hamnet and Judith. Sometime between 1585 and 1592, he began a successful career in London as an actor, writer, and part-owner of a playing company called the Lord Chamberlain’s Men, later known as the King’s Men. At age 49 (around 1613), he appears to have retired to Stratford, where he died three years later.

Shakespeare produced most of his known works between 1589 and 1613. His early plays were primarily comedies and histories and are regarded as some of the best work produced in these genres. Until about 1608, he wrote mainly tragedies, among them Hamlet, Othello, King Lear, and Macbeth, all considered to be among the finest works in the English language. In the last phase of his life, he wrote tragicomedies (also known as romances) and collaborated with other playwrights. Many of Shakespeare’s plays were published in editions of varying quality and accuracy in his lifetime. However, in 1623, two fellow actors and friends of Shakespeare’s, John Heminges and Henry Condell, published a more definitive text known as the First Folio, a posthumous collected edition of Shakespeare’s dramatic works that included all but two of his plays. The volume was prefaced with a poem by Ben Jonson, in which Jonson presciently hails Shakespeare in a now-famous quote as «not of an age, but for all time».

Біографія

Вільям Шекспір (26 квітня 1564 — 23 квітня 1616) був англійським поетом, драматургом і актором, вважався найвизначнішим англомовним письменником та світовим драматургом. Його часто називають національним поетом Англії та «Бардом Ейвона» (або просто «Бардом»). Його творчість, враховуючи колаборації, становить приблизно 37 п’єс, 154 сонетів, дві поеми у прозі та декілька творів, авторство яких є спірним. П’єси Шекспіра перекладені всіма живими мовами і мають попит більший, ніж твори будь-яких інших драматургів.

Шекспір народився і виріс у Стратфорді-на-Ейвоні, у Йоркширі. Вісімнадцятирічним, він одружився з Енн Хетеуей, з якою мав трьох дітей: Сюзанну та близнюків Гамнета та Джудіт. Десь між 1585 і 1592 роками він розпочав успішну кар’єру в Лондоні як актор, письменник і власник тетральної трупи під назвою «Люди лорда Чемберлена», пізніше відомі як «Люди короля». У віці 49 років (близько 1613 року) він, здається, вийшов на пенсію і повернувся у Стратфорд, де й помер через три роки.

Шекспір створив більшість відомих творів між 1589 і 1613 роками. Його ранні п’єси були головним чином комедіями та історіями, і вважаються одними з найкращих творів, створених у цих жанрах. Приблизно до 1608 р. він писав переважно трагедії, серед них «Гамлет», «Отелло», «Король Лір» та «Макбет»  ̶  усі вони вважаються одними з найкращих творів англійської мови. Наприкінці свого життя він писав трагікомедії (також відомі як романси) та співпрацював з іншими драматургами. Багато п’єс Шекспіра були опубліковані у різних виданнях ще за його життя. Однак у 1623 році його колеги-актори та друзі Шекспіра, Джон Хемінгес та Генрі Кондел, опублікували текст, що зараз вважається найдостовірнішим, відомий як «Перше фоліо», посмертна збірка драматичних творів Шекспіра, у яку не ввійшли «Перикл» та «Два знатних родичі» . Видання містило на початку вірш Бена Джонсона, в якому поет славить Шекспіра у відомій нині цитаті: «Шекспір не має віку, він поза часом».

Наші найталановитіші студенти-першокурсники поділилися своїми думками щодо шекспірівської теми, і ось про що ми дізналися:

«Про цього англійського автора можна говорити вічно. Він є прикладом таланту та працелюбності . Цей драматург, як подих епохи, продовжує надихати свій народ.Цитат з його творів найбільше в англійській мові, їх перекладено усіма мовами світу, й немає жодного куточку планети, де б не знали відомого поета. Спадщина Шекспіра, без перебільшення, колосальна: його твори перекладено понад 100 мовами, їх вивчає половина школярів усього світу. Один з його сучасників Бен Джонсон казав: «Шекспір не має віку — він поза часом». Він живе сьогодні в нашій мові, культурі й суспільстві, впливає на освіту й виховання. Шекспір відіграв важливу роль у формуванні сучасної англійської і допоміг їй стати світовою мовою. Самуель Джонсон, який уклав перший великий словник, брав за основу твори Шекспіра частіше, ніж будь-якого іншого письменника. Три тисячі нових слів та виразів уперше з’явилися у друкованих п’єсах Шекспіра. Пам’ятаю з власного дитинства, скільки висловів я знайшла, уперше читаючи «Генріха V». Слова на кшталт dishearten (засмучувати), divest (позбавляти), addiction (схильність), motionless (непорушний), leapfrog (чехарда) та вирази once more unto the breach (ще раз у бій), band of brothers (брати по зброї) та heart of gold (серце золоте) перейшли в сучасну англійську мову без прив’язки до оригінального контексту. Крім того, Шекспір першим запропонував нові структури й граматичні форми, зокрема: вірші без рими, найвищий ступінь порівняння, сполучення існуючих слів у нові, як-от, наприклад, слово bloodstained (скривавлений). Його твори допомогли стандартизувати орфографію і граматику». (Решетило Анастасія, студентка групи Ін(а/н)-18)

«Вільям Шекспір не дарма вважається найвизначнішим з письменників, які творили англійською мовою, і найуспішнішим драматургом у світі — твори жодного іншого літератора не можуть зрівнятися з його п’єсами за кількістю постановок у театрах. Вражаючим фактом біографії поета, особисто для мене, є те, що словниковий запас Шекспіра становив від 20 до 25 тисяч слів, хоча зараз освічені англійці використовують для письма і мови не більше 4 000 слів. При цьому батьки письменника не були навчені грамоті, і немає ніяких відомостей про наявність освіти у самого драматурга. Я думаю, що Шекспір є одним з найвеличніших людей усіх часів, а його спадщина буде актуальною ще багато століть». (Бринцева Анна, студентка групи ГФ-17)

Творчість

За цими покликаннями ви можете ознайомитись з творами автора
https://www.livelib.ru/author/736/top-uilyam-shekspir
https://www.ukrlib.com.ua/world/author.php?id=1

«На мою думку, однією з причин популярності п ‘єс Шекспіра, безумовно, є психологічна достовірність створених ним образів. Читаючи твір, людина поступово знайомиться з його героями, а саме особливостями їх характерів, що простежуються у вчинках і діях. Це надає змогу читачеві проникати в душевний світ персонажів, асоціюючи й порівнюючи себе з ними. Таким чином, ми здатні визначити ті риси характеру, які слід набути або розвинути». (Тимошенко Діана, студентка групи Ін(а/н)-18)

«Шекспір, як ніхто інший, зміг у своїх п`єсах описати почуття героїв, а саме дружбу і справжнє кохання.  У «Гамлеті» він пропонує «сміливе мислення», що призводить до формування безстрашної душі сучасного героя, який думає і діє одночасно або поєднує міркування з учинком». (Черненко Тетяна, студентка групи Ін(а/н)-18)

«Творчість Шекспіра є актуальною і в наш час. Хіба в нашому житті немає таких закоханих, як Ромео і Джульєтта? Хіба молоді люди не так кохають тепер, як кохали п’ятсот років тому? А хіба мало ми чуємо про те, як діти зневажають батьків, як це робили дочки короля Ліра? А чи відcутні зради і підозри у нашому житті, подібні до історії Отелло і Дездемони? І чи не страждають сини і доньки, коли у сім’ях виникають ситуації, у які потрапив принц Гамлет? Шекспір був великим знавцем людських стосунків, психології, а тому його творчість для нас – навіки». ( Усяка Валентина, студентка групи ГФ-17)  «Шекспір володіє особливою силою натхнення, адже кожна його п`єса, поема, сонет – вражають. Від найвідомішої історії щирого кохання до найсумнішої трагедії, від найбільш пам’ятних монологів до численних надзвичайних героїв, від найпотужнішої феєрії до найдотепнішої комедії — в усіх цих неперевершених творах Вільям Шекспір постає перед нами як людина, чия безмежна уява і креативність змогли проникнути в усі аспекти людського буття  та настрою так, як не вдавалося нікому до і після нього» — Клемент Анастасія, студентка групи Ін(а/н)-18.

Найвідоміші цитати Шекспіра

  1. І зовсім не бездушшям є мовчання. Гримить лише те, що порожньо зсередини.
  2. Такий солодкий мед, що, врешті решт гіркий. Надмір смаку вбиває смак.
  3. Ми дратуємось через дрібниці, коли нас турбує щось серйозне.
  4. Де мало слів, там вагу вони мають.
  5. Любов тікає від тих, хто женеться за нею. А тим, хто геть біжить, кидається на шию.
  6. Дурість і мудрість підхопити так само легко, як і заразні хвороби. Тому обирай собі товаришів.
  7. Пекло порожнє. Всі біси тут.
  8. Більшість людей надають перевагу дурості, а не мудрості, бо дурість смішить, а мудрість засмучує.
  9. Надія на насолоду майже така ж приємна, як і сама насолода.
  10. Не надто розпалюйте піч для своїх ворогів, інакше згорите в ній самі.
  11. Успіх гострого слова залежить більше від вуха слухача, ніж від мови того, хто говорить.
  12. Що значить ім’я? Троянда пахне трояндою, хоч трояндою назви її, хоч ні.
  13. У кожного божевілля є своя логіка.
  14. Закохатися можна в красу, але полюбити – тільки душу.
  15. Ворона брудом вимаже всі крила.
  16. Ніхто і не помітить все одно.
  17. А лебідь, незважаючи на всі зусилля,відмить не зможе з білизни клеймо …
  18. Одним поглядом можна вбити любов, одним же поглядом можна її воскресити.
  19. Боягуз вмирає при кожній небезпеці, що загрожує йому, хороброго ж смерть наздоганяє тільки раз.
  20. Бідна розчавлена комашка страждає так само, як і вмираючий гігант.
  21. Три правила досягнення успіху: знати більше, ніж інші; працювати більше, ніж інші; очікувати менше, ніж інші.
  22. Немає нічого ні поганого, ні хорошого в цьому світі. Є тільки наше ставлення до чого-небудь.
  23. Найкраще – прямо і просто сказане слово.
  24. Клятви, дані в бурю, забуваються в тиху погоду.
  25. Гріхи інших судити Ви так старанно рветесь – почніть з своїх і до чужих не доберетесь.

Декілька маловідомих фактів з біографії Шекспіра:

1. Попри те, що зовсім недавно в Лондоні був оприлюднений нібито єдиний відомий на сьогодні прижиттєвий портрет великого англійського драматурга, ніхто досі не може з точністю сказати, як же насправді виглядав Шекспір.

2. Незважаючи на те, що події п’єс Шекспіра розгортаються в найрізноманітніших куточках Європи, зокрема у Франції та Італії, сам драматург, найімовірніше, ніколи не покидав Англію.

3. Шекспір збагатив англійську мову на 1700 нових слів.

4. Фінал знаменитої п’єси Шекспіра «Король Лір» протягом 150 років вважався таким сумним, що твір упродовж усього цього періоду ніколи не ставили в оригіналі.

5. За життя драматурга його найпопулярнішим твором вважався маловідомий зараз вірш «Венера і Адоніс».

6. Як мінімум дві п’єси Шекспіра безслідно зникли з літературної спадщини драматурга: Love’s Labour’s Won («Звитяжні зусилля любові») і Cardenio («Карденіо»).

7. Улюблена тема двійнят, присутня як в «Дванадцятій ночі», так і в «Комедії помилок», була запозичена Шекспіром з власного життя. У 1585 році у нього народилися двійнята: син Хемнет, який помер малим, і донька Джудіт, котра дожила до 77 років.

8. Найпершою екранізацією твору Шекспіра став фільм «Сцени з «Короля Джона», головну роль у якому зіграв відомий англійський актор Герберт Бірбом Трі. Стрічка була створена в 1899 році.

London, UK — April 1st 2019: A graffiti artwork of famous playwright William Shakespeare in central London, UK.

Театр «Глобус» за часів Шекспіра і у наші дні

«Глобус» був власністю багатьох акторів, які (за винятком одного) були також акціонерами Lord Chamberlain’s Men. Двоє із шести акціонерів «Глобуса», Річард Бербедж і його брат Кутберт Бербедж, були власниками подвійної кількості часток акцій по 24 % кожний. Інші чотири актори, Вільям Шекспір, Джон Хемінгс, Августин Філіпс і Томас Поуп, мали одинарні частки по 12,5 %. Ці початкові пропорції змінилися згодом, коли приєдналися нові акціонери. Частка Шекспіра протягом його професійної діяльності зменшилася з 1/8 до 1/14.

«Глобус» був побудований в 1599 році з використанням дерев’яних конструкцій попереднього театру, (першого загальнодоступного лондонського театру), що називався просто «Театр» і був побудований батьком Річарда Бербеджа, Джеймсом Бербеджем, в Шордичі в 1576 році. Бербеджі спочатку орендували місце, на якому був побудований «Театр», на 21 рік. В 1598 році власник землі, на якій розташовувався «Театр», підвищив орендну плату. Бербеджи демонтували «Театр» й перевезли його до Темзи, де він був зібраний знову, вже як «Глобус».

«Глобус» являв собою круглий (або 18-20-кутний) амфітеатр, в якому могли розміститись до 3000 чоловік. В театрі передбачалися дешеві стоячі та дорожчі сидячі місця, розташовані у три ряди. Сцена мала розміри 12×8 метрів і двоє дверей для виходу акторів. Дах розміщувався лише над сценою і був пофаробований у небесно-синій колір, він також мав люк, через який актори могли спускатися на сцену за допомогою мотузок. На даху була встановлена статуя Геркулеса, що тримав на своїх плечах земну кулю. Надпис над входом говорив «Totus mundus agit histrionem», тобто «Цілий світ грає якусь роль».

У липні 1613 року театр «Глобус» згорів під час спектаклю «Генріх VIII». Причиною пожежі стала театральна гармата, що дала осічку і запалила дерев’яні балки і дах із соломи.

1614 року театр було відновлено. Проте, як і більшість інших театрів, «Глобус» був закритий пуританами. Через два роки він був знесений, щоб підготувати місце для будівництва дохідних будинків. Його точне місце розташування залишалося невідомим доти, поки в 1989 році залишки його фундаменту не були виявлені під автостоянкою «Anchor Terrace» на Парк-Стріт (контур фундаменту повторений на поверхні автостоянки). Під Anchor Terrace можуть бути й інші залишки театру, але тераса XVIII століття внесена в список історичних цінностей й, отже, не може бути досліджена археологами.

Новий театр «Шекспірівський Глобус» («Shakespeare’s Globe») був збудований за 205 м від історичного «Глобуса». Театр має сцену, яка утворює величезний круглий двір, оточений сидячими місцями на трьох круто нахилених ярусах. Під дахом знаходяться тільки сцена та сидячі місця, тоді як стоячі розташовані просто неба. Як і історичний, театр має солом’яний дах, і став першою подібною будівлею Лондона після заборони солом’яних дахів 1666 року.

Спектаклі даються лише у теплу пору року (з травня по жовтень). Подібні театри у XX столітті були споруджені в ряді міст США, Німеччини, а 2003 року також у Римі.

Топ екранізацій творів

До дня народження Вільяма Шекспіра ми підготували топ кращих екранізацій великого драматурга, поета і актора. Він, без сумніву, вважається одним з найкращих драматургів світу, а його твори залишаються актуальними у будь-який час. Майстерність побудови історії та його світогляд лягли в основу сотень написаних ним творів. Ці твори й сьогодні ставляться у театрах усього світу, а кінематографісти продовжують знімати екранізації.

1. «Ромео і Джульєтта», 1968 р. (Великобританія, Італія)

У ролях: Леонард Уайтінг, Олівія Хассі

З  чого ж почати, як не з класичного фільму «Ромео і Джульєтта»? Історія вічного кохання, прекрасні актори і приголомшлива музика Ніно Рота… Але, варто зазначити, що пізніша й осучаснена екранізація з Леонардо Ді Капріо і Клер Дейнс теж досить вдала і сьогодні вважається такою ж класикою, як і фільм Франко Дзеффіреллі.

2. «Венеціанский купец», 2004р. (Великобританія, Люксембург, Італія)

У ролях: Аль Пачіно, Джозеф Файнс, Джеремі Айронс

У центрі сюжету дві вічні теми — кохання й антисемітизм. Фільм розгортається у середньовічній Венеції. Саме тут переплітаються історії єврея-лихваря Шейлока і венеціанського купця Антоніо. Життєрадісні венеціанці недолюблюють постійно похмурого Шейлока, і при першій же нагоді він з насолодою помститься усім жителям Венеції, тільки якщо на його шляху не постане світле і  щире кохання…

3. «Сон у літню ніч», 1999р. (Італія, Великобританія, США)

У ролях: Мішель Пфайффер, Стенлі Туччі, Руперт Еверетт, Софі Марсо. Кристіан Бейл

Романтичний і красивий фільм нагадує чарівну казку, хоча, мабуть, не зовсім для дітей. Осучаснена версія комедії Шекспіра відкриває глядачу Італію ХІХ століття. До чого можуть призвести велосипедні прогулянки у чарівному лісі, любовне зілля і сварка короля і королеви фей, дізнайтесь, переглянувши екранізацію, яка вважається однією з найкращіх.

4. «Гамлет», 1996р. (Великобританія, США)

У ролях: Кеннет Брана, Кейт Уінслет, Джулі Крісті

Тим, кому подобається книга «Гамлет», має сподобатись і цей 4-годинний костюмований фільм, адже знятий він у дусі епохи, атмосферно і гарно візуально — інакше й бути не могло, адже його поставив відомий знавець Шекспіра  — Кеннет Брана, він же й зіграв головну роль.

5. «Приборкання норовливої», 1967р. (Італія, США)

У ролях: Елізабет Тейлор, Річард Бьортон

І знову робота Франко Дзеффиреллі, а в ролях неймовірна кінопара — Елізабет Тейлор і Річард Бьортон. Не дивно, що пристрасті в цій живій і веселій картині розгортаються неабиякі.

6. «Отелло», 1995р. (США, Великобританія)

У ролях: Лоренс Фіжберн, Ірен Жакоб, Кеннет Брана

«Отелло» став режисерским дебютом для Олівера Паркера. Так, фільм не мав успіху у прокаті, зате завоював велику любов кіноманів, мабуть, через чудове акторське тріо: харизматичний Отелло у виконанні Лоуренса Фішборна, чарівної Дездемони (Ірен Жакоб) і хитрого Яго (той самий Кеннет Брана) і, звичайно ж, нетлінної історії, яка давно вже стала афористичною.

7. «Коріолан», 2010р. (Великобританія)

У ролях: Рейф Файнс, Джерард Батлер, Джессіка Честейн, Ванесса Редгрейв

Перенести шекспірівську трагедію на екран Рейф Файнс мріяв ще з 2000 року, коли зіграв в однойменному спектаклі на театральній сцені Лондона. І, зберігши шекспірівський склад і сюжет, але перенісши дію в сучасні декорації, Рейф Файнс дебютував як режисер з фільмом «Короліан» 10 років потому.

8. «Король Лір», 1970р. (СССР)

У ролях: Юрій Ярвет, Олег Даль, Галина Волчек

Чорно-білий фільм з середньовічними декораціями — класика. У «Королі Лірі» показано, як надмірне визнання іноді туманить розум і заважає побачити очевидне. У результаті людина починає жити у власних ілюзіях і перестає сприймати правду, бо та здається занадто гіркою.

9. «Багато шуму з нічого», 1993г. (Великобританія, США)

У ролях: Кеннет Брана, Майкл Кітон, Кейт Бекінсейл, Емма Томпсон, Кіану Рівз, Дензел Вашингтон

Кеннет Брана, екранізував немало шеспірівських п’єс, та ніколи не дозволяв собі вільно інтерпретувати класика і відступати від оригіналу. І цього разу ми одержали прекрасний комедійний фільм, у якому блиснули зірки сучасного кіно.

10. «Річард III», 1995г. (Великобританія, США)

У ролях: Йен МакКеллен, Аннет Беннінг, Роберт Дауні Мл., Меггі Сміт

Класична шекспірівська п’еса у декораціях 30-х років ХХ століття — звучить досить дивно, але виглядає неймовірно і надзвичайно стильно. Ну і звичайно, завдяки величній грі акторів, навіть в епізодичних ролях, ця екранізація заслуговує високої оцінки. І хоча комерційного успіху картина не мала, але отримала позитивні відгуки критиків і була відзначена «Срібним ведмедем» Берлінале за режиссуру.

«Мені було б цікаво відчути себе на місці Гамлета, хитрого, що не кваплячись, втілює свій план помсти в життя. Не дивлячись на те, що підступний дядько дізнається про наміри Гамлета і намагається запобігти втіленню його задуму в життя. Як мені здалось після прочитання твору, Гамлет не лише кмітливий спадкоємець престолу, а й надзвичайно романтичний та граційний персонаж. Я вважаю, що вжитися в роль Гамлета зовсім не просто, через те, що не кожен зможе передати настільки сильні почуття на сцені. Тож поваги заслуговують і актори які  зіграли Гамлета, в великій кількості постановок по всьому світу. І змогли передати всю глибину почуттів персонажа» (Ганнущенко Владислав, студент ГФ-17).

«Образ Джульєтти дуже близький мені. Юна героїня – наївна , безтурботна та оточена увагою батьків. До появи свого Ромео вона не відчувала те прекрасне почуття – кохання. У цьому світі не все так тяжко, як здається на перший погляд. Головне– завжди бути щирою і людяною в будь-яких випадках. Мені здається, кожна дівчина – це та сама маленька Джульєтта , яка вміє кохати та цінувати» (Євона Крістіна, студентка ГФ-17).

«Якби я мала можливість перевтілитись у героя одного з творів Шекспіра, то обрала б образ Корделії з п ‘єси «Король Лір». Очевидно, у ній автор утілив кращі людські якості. Корделія-дівчина з чистою й благородною душею, яка ненавидить брехню і лицемірство. Вона звикла жити щиро, говорити правду і не вдаватись до облесливих слів, що заперечують її думки. Серце Корделії чисте й милостиве, здатне закликати до добра інших. Вона вміє співчувати й відчувати справжню любов, яка дозволяє пробачати помилки близької людини. Незважаючи на несправедливе й жорстоке рішення батька щодо її долі, наймолодша дочка залишалась єдиною, хто дійсно піклувався про нього. На відміну від підступних сестер, які запевняли у своїх почуттях гучними словами, Корделія довела своє кохання вчинком» (Крячко Інна, студентка групи Ін(а/н)-18).

Інші новини: