«Наближення до Тараса Шевченка»: кафедра української літератури провела кінолекторій-діалог для першокурсників
8 березня 2023 р., напередодні 209-річниці від дня народження Тараса Шевченка, кафедра української літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка провела освітній захід для студентів першого курсу – майбутніх учителів української мови й літератури, метою якого було глибше пізнання життя та творчості видатного письменника й художника, усвідомлення його значущості для національної культури, виформування уявлення про рецепцію доробку митця в наші дні. Організувала й модерувала зустріч-діалог старша викладачка кафедри української Галина Білик.
Попередньо студенти самостійно переглянули телесеріал «Заповіт», знятий режисером Станіславом Клименком за сценарієм Павла Мовчана, Івана Дзюби, Бориса Олійника й самого Клименка (1-11 серії) на Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка за сприяння та участі Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Науково-методичного центру Міністерства освіти України, Українського фонду культури і Державної телерадіокомпанії України в 1992–2005 рр.
Художньо-біографічна кінокартина розгортає перед глядачем сторінки долі Великого Кобзаря від дитинства до кари солдатчиною й орського заслання: частина перша (1992) – «Давно те діялось колись…» (1); «Мені тринадцятий минало…» (2), «У Вільні, городі преславнім…» (3); частина друга (1994) – «І виріс я на чужині…» (4), «На розпуттях велелюдних…» (5), «Там ніч, як день…» (6); частина третя (1997) – «На сій окраденій землі…» (7; у 2 ч.), «Душа з призначенням прекрасним…» (8, у 2 ч.), «Доле, де ти?» (9, у 2 ч.), «Братство» (10-11, 2005). Критики писали про фільм як про «безпрецедентний за масштабом, сюжетними колізіями, кількістю історичних персонажів і подій», відзначали використання в ньому «документальних матеріалів, кадрів кінокласики та ігрових епізодів», наголошували, що це «вперше на екрані детальна біографія життя і творчості Тараса Шевченка, без фальсифікацій, у повному висвітленні». Довкола цієї стрічки – багато драм і трагедій: запланована 12 серія «Тарас» – досі не знята, режисер, майже всі сценаристи, деякі актори вже в кращому світі…
У вступному слові Галина Білик закцентувала непепрехідну значущість постаті Тараса Шевченка для українців, цінність його доробку для сучасного покоління, водночас наголосивши, що був митець звичайною людиною – зі своїми радощами й тривогами, здобутками й розчаруваннями: таким і зображено його у фільмі «Заповіт». Викладачка звернула увагу молоді на повсякчасну присутність Генія в духовному бутті України в складне останнє десятиріччя, активну інтерпретацію його образу поп-артом, представила студентам важливі наукові видання про письменника, з якими в майбутньому слід ознайомитися, заінтригувала студентів «Кобзарями» Михайля Семенка й братів Капранових.
Першокурсники ділилися своїми враженнями від переглянутого фільму, виокремлювали те нове, що дізналися з нього про Тараса Шевченка, розповідали про цінність такого кінопредставлення визначного майстра слова, образи й сюжет якого глибоко западають у пам’ять, формують стійкі емоції, пробували себе в ролі кінокритиків, коментуючи сценарні та операторські цікавинки, спосіб донесення духу епохи, кола спілкування митця, полемізували, аргументовано доводили свою позицію. Особливо активними дискутантами були Мілена Хижа, Альона Городецька, Вікторія Мальченко, Поліна Ярова. Майбутні словесники-україністи також порушили проблему значущості міжмистецьких зав’язків у викладанні літератури в школі, разом зі своєю наставницею окреслили чимале коло можливостей застосування саме кіноматеріалу в роботі вчителя української літератури з учнями.
Завершив освітній захід творчий сюрприз від молодої письменниці Поліни Ярової, яка вперше на суд вимогливої публіки запропонувала своє оповідання-фанфік «Утоплена», створене за мотивами однойменної балади Кобзаря. Усі присутні щиро аплодували талановитій студентці, вражені її майстерністю, цікавою реінтерпретацією класичного тексту.
Учасники кінолекторію-діалогу домовилися й надалі організовувати подібні зібрання, а твори Тараса Шевченка – читати й перечитувати.
