Балагура Тетяна Іванівна:“…ми стали філологами, навіть якщо не всі працюють учителями. Уміння дошукати слова, викласти думку, логічно й послідовно створити текст – це наше. Здатність реалізувати себе неординарно, додати родзинку до уроку чи статті, знайти нове втілення стандарту – це наше. Любов до образу, глибокої метафори чи антитези, сила переконання й толерантності – це наше. Наукові пошуки і креативні рішення, власна точка зору й уміння вчити й учитися – це наше. Зупинюся. Бо це – теж наше. Філологічне. Ми діти філологічного факультету Полтавського педінституту. У нас живе дух його братства, його мудрості й натхнення, висіяних упродовж 100 років на ниві небайдужих до Слова людей – улюблених викладачів. Із глибокою вдячністю, із низьким поклоном, із вірою в Слово, освідчуюся тобі в любові, мій філологічний факультете.
Бондаревська Ольга Дмитрівна :”Своїми успіхами завдячую викладачам Полтавського педінституту, насамперед ректорові Семиволосу М. В., викладачам Дудику П. С., Кривчанській М. Ф., Денисовець Г. П., Безкишкіній М. Т., Падалці П. К., Кикоть П. Ю., Загайкові П. К., Чупруну М. Й., Мазуренко Л. Л., Лобурцю В. Є., Малич М. І., Неборячкові Ф. М. та іншим, із ким довелося працювати, а також викладача молодшої генерації, найперше ректорові інституту Зязюну І. А., викладачам Ганич О. Ф., Казирод Н. І., Олексієнку С. І., Жигилій Н. В., Степаненку М. І., Вишні Н. Г., Вовку Я. Г., Лебідь Н. П., Лещенко Т. О., Радько Г. І.,Ніколашиній Т. І., Сарапин В. В., Семенко С. В., Білик Г. М., Українець Л. Ф. та усім однодумцям, хто допомагав у роботі, розділяючи погляди на навчання і виховання студентів. Якісну підготовку вчителів для України, бо як відомо, «один у полі не воїн».”
Капустян Інга Іванівна: “Минуло багато років з моменту, коли я стала студенткою філологічного факультету одного з найвідоміших в Україні вищих педагогічних закладів освіти. Проте роки навчання в ньому, одногрупники, викладачі запам’яталися на все життя. Дружня атмосфера, підтримка, приохочення студентів до саморозвитку, активності, бажання досягати досконалості, прагнути до найвищих стандартів, постійно випробовувати себе в нестандартних ситуаціях – хіба все це забудеться?. Окрім можливості отримати ґрунтовні знання, тут я навчилася бути самостійною, цінувати кожну мить життя й можливості, які воно нам дарує, навчилася мудрості й критичного погляду на обставини; навчилася мислити, долати перешкоди, відповідати викликам сучасності.
Люлька Вікторія Миколаївна: “Студентське життя – найяскравіший і незабутній час. Багато було труднощів, але в пам’яті залишається тільки хороше, позитивне. І перш за все – це найсильніший у фаховому плані, творчо налаштований, самовідданий викладацький склад філологічного факультету. Енергійні, амбіціозні, з нестандартним мисленням, відверті у власних судженнях і переконаннях, сміливі у відстоюванні нових ідей, а найголовніше – залюблені у викладацьку діяльність, науку й університет, вони перевернули моє життя і світогляд, сформували мету-мрію – стати такою, як вони: розумними, сміливими, чесними перед собою й аудиторією. аморозвитку, активності, бажання досягати досконалості, прагнути до найвищих стандартів, постійно випробовувати себе в нестандартних ситуаціях – хіба все це забудеться?. Окрім можливості отримати ґрунтовні знання, тут я навчилася бути самостійною, цінувати кожну мить життя й можливості, які воно нам дарує, навчилася мудрості й критичного погляду на обставини; навчилася мислити, долати перешкоди, відповідати викликам сучасності.”
Трикаш Наталія Василівна “У моєму житті є кілька пам’ятних моментів, які підштовхнули мене до письменницької праці. <…> Найбільше на мій вибір у житті впливають люди. Найпершою людиною, яка відкрила для мене красу слова й літератури, була вчителька української мови Любов Іванівна Дубас. Досі пам’ятаю свої відчуття від її першого уроку української мови в п’ятому класі. <…> Потім був Полтавський державний (нині – національний) педагогічний університет імені В. Г. Короленка, і викладачі кафедри літератури по-справжньому захопили мене дивовижним багатством сучасного українського письменства. Відтоді мої невмілі перші поетичні спроби поступово стрункішали, увиразнювалися ритмічно, обростали образами…» ння, тут я навчилася бути самостійною, цінувати кожну мить життя й можливості, які воно нам дарує, навчилася мудрості й критичного погляду на обставини; навчилася мислити, долати перешкоди, відповідати викликам сучасності. “
