«Мова – меч!» На факультеті української філології та журналістики написали радіодиктант національної єдности
27 жовтня 2025 року факультет української філології та журналістики ПНПУ імені В. Г. Короленка долучився до надважливої акції – написання радіодиктанту національної єдности. У День української писемности та мови в ошатній авдиторії зібралися представники адміністрації університету, студенти, викладачі, учителі та їхні учні.
Із вітальними словами до присутніх звернулися перший проректор Олексій Гура й декан факультету української філології та журналістики Оксана Кирильчук. Олексій Анатолійович наголосив на важливості єднання українства всього світу навколо рідної мови, що є надпотужним чинником у боротьбі України із зовнішніми загрозами. Оксана Борисівна зауважила, що факультетська спільнота повсякчас стоїть на сторожі українського слова, а цей щемливий захід відкриває Тиждень української писемности та мови, упродовж якого студенти поринуть у вир цікавих і пізнавальних подій.
Учасники заходу вшанували хвилиною мовчання тих, хто ціною свого життя виборює наше природне право говорити українською, тих захисників і захисниць, на чиїх плечах сьогодні тримається Український Світ.
Студенти другого і четвертого курсів під керівництвом модераторів святкової імпрези завідувачки кафедри української мови Світлани Педченко та доцентки кафедри української мови Людмили Дейни вразили глядачів майстерним прочитанням віршів Івана Малковича, Захара Давиденка, Катерини Калитко, Мар’яни Савки.
Родзинкою дійства став перегляд двох епізодів вистави «РЕБЕЛІЯ» [1991] мистецького проєкту МУР, присвячених створенню КТМ («Клубу творчої молоді») і проголошенню незалежності, у виконанні студентів-філологів першого курсу.
Далі всі на єдиному диханні писали диктант авторства Євгенії Кузнєцової «Треба жити!». І хоча письменниця в передмові до свого видання «Мова-меч. Як говорила радянська імперія» стверджує, що рідна мова – це передусім щит, який обороняє націю від зазіхань загарбників, однак учасники заходу переконані, що українська мова – це водночас і меч, бо тільки сильні й сміливі мають щастя говорити й творити мовою предків.
