У педуніверситеті презентували документальний фільм «Його позивний був Артист» у пам’ять про Володимира Самойліченка
У Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка 1 грудня 2025 р. відбулася презентація документальної стрічки «Його позивний Артист», створеної на вшанування пам’яті Володимира Самойліченка, захисника України, який загинув у вересні 2023 року. Організатори заходу – викладачі кафедри журналістики.
Фільм побудований у формі розповідей людей, які знали Володимира Самойліченка: рідних, друзів, побратимів, колег. Кожен із цих голосів промальовує окрему грань його характеру – доброту, спокійну впевненість, творчу енергію, відповідальність і здатність тримати інших поруч світлом своєї присутності.
Володимир був людиною рідкісної багатогранності: грав у самодіяльних театральних колективах, поєднуючи сцену з роботою на ПТМЗ. У документальній стрічці «Соловецькі в’язні з України. Лесь Курбас, Микола Куліш» виконав роль Миколи Куліша – образ, який вимагав глибокого внутрішнього проживання та став важливою частиною його творчого шляху.
На зустріч завітали режисер фільму Анатолій Мішин та Наталія Іванченко, одна з героїнь стрічки. Обоє – кінематографісти, автори просвітницької документалістики, учасники Полтавського осередку НСКУ.
Анатолій Мішин говорив про делікатність документальної роботи під час війни та про пам’ять як про щоденну роботу – про те, що вона починається з маленьких спогадів, жестів, світлин, які сьогодні стають основою для фільмів такого масштабу.
Наталія Іванченко наголосила на силі сучасного українського документального кіно про війну. Вона відзначила, що саме завдяки таким стрічкам суспільство вчиться уважності до особистих історій і глибших смислів, які стоять за новинами.
Присутні викладачі поділилися враженнями від перегляду стрічки. Зокрема, доцентка кафедри української мови Тетяна Ніколашина зауважила, що «це кіно виконане дуже чесно. Автори не намагаються драматизувати або спростити матеріал – вони дають можливість глядачу почути паузи, інтонації, невимовлене. У фільмі є щось надзвичайно важливе – увага до людини. Це та оптика, якої потребує сучасна культура пам’яті».
Завідувачка кафедри журналістики Світлана Семенко відзначила, що «історія Володимира Самойліченка – це приклад того, як сила особистості продовжує діяти й після втрати. Документальне кіно про війну сьогодні виконує надзвичайно важливу роль – воно допомагає суспільству осмислити досвід, який ще триває».
Деканка факультету української філології та журналістики Оксана Кирильчук упевнена, що для студентів перегляд таких стрічок – це не лише емоційний досвід, а й важлива складова професійного становлення.
Студенти-журналісти мали змогу обговорити з авторами принципи побудови документальної розповіді, стильові рішення фільму, питання етики та відповідальності в роботі з пам’яттю про загиблих. Розмова торкнулася і ширшого контексту – ролі документалістики у формуванні культури пам’яті та осмисленні досвіду війни.
Зустріч, яка відбулася на передодні Дня Збройних сил України, стала нагадуванням про цінність людських історій, збережених через кінематограф, і про те, як документальне кіно допомагає суспільству бачити й розуміти війну через долі конкретних людей.
