На факультеті української філології та журналістики відбулася глибока розмова про гуманістичну й природозахисну роль художнього слова в час війни
3 квітня 2024 р. у рамках Тижня факультету української філології та журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка відбулася читацька конференція «Найнезахищеніші: діти – тварини – війна» за збіркою оповідань «Тільки не гавкай» (2023) сучасної української письменниці Олени Захарченко.
Захід організували й провели студенти групи УФ-21 (здобувачі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за ОПП «Філологія (Українська мова та література)») під керівництвом старшого викладача кафедри української літератури Галини Білик. Його активними, зацікавленими учасниками стали книголюби з другого й третього курсів – майбутні педагоги-словесники й філологи, викладачі, співробітники, декан факультету.
«Початок квітня позначений низкою календарних природоохоронних дат, – звернула увагу присутніх модераторка Галина Білик. – Це Міжнародний день птахів (1 квітня), Міжнародний день водних тварин (3 квітня), Міжнародний день безпритульних тварин (4 квітня) тощо. А ще 2 квітня, у день народження Г. К. Андерсена, ми відзначили Міжнародний день дитячої книги. Тому саме час поговорити про дитячу книгу про тварин, яка до того ж відображає трагічні реалії нашого воєнного сьогодення».
Галина Миколаївна розповіла про життя і творчість Олени Захарченко (1977) – письменниці, журналістки, екоактивістки; представила її літературний набуток, що містить 11 окремих книжкових видань для дорослого і юного читача, численні публікації творів у колективних збірках; окреслила внесок у розвиток дитячої літератури; наголосила на реалізмі, психологізмі, мотивному розмаїтті й актуальності збірки «Тільки не гавкай», вирізнила її основну ідею: «Людина рятує тварину, а водночас – тварина рятує людину, відволікаючи від жаху війни, додаючи їй душевної сили, певності, спокою».
Студентки Валерія Журба, Альона Терещенко, Вікторія Чепела, Наталія Шевченко, Юлія Юхно, Юлія Піскунова і їхня викладачка представили гостям заходу твори зі збірки, поділилися своїми думками й переживаннями щодо описаних історій. Було зауважено, як по-особливому, удаючись до поетики контрасту й заперечення, авторка зображує війну, як виразно документує події і водночас у стилі високого імпресіонізму відтворює настрої й найтонші почуття персонажів, як мудро акцентує цінність життя, цілісність світу, узаємозв’язок усіх його істот і реалій, їхній спільний опір протиприродній війні, простежує історичну наскрізність мілітарної теми в Україні ХХ й початку ХХІ століття й дитячої травми війною.
Оповіді Олени Захарченко і їхня інтерпретація юними читачками зацікавили й до сліз розчулили учасників конференції. Кожен поринув у тривожні спомини про перші дні повномасштабного вторгнення рашистів, пригадав свій біль, розпач, хвилювання і про членів родини, і про домашніх улюбленців – котиків, собачок, пташок, рибок та ін., пошук порятунку від обстрілів і розстрілів… Монологи переросли в діалог, роздуми про книгу, намір ближче познайомитися з творами письменниці й тематичними виданнями інших вітчизняних авторів. Галина Миколаївна наголосила, що таку можливість надає й наш кінематограф, адже вже 4 квітня виходить у прокат фільм «Ми, наші улюбленці та війна» (https://www.youtube.com/watch?v=zAg7c_C3IHo&ab_channel=%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%9F%D1%82%D1%83%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%BD) режисера Антона Птушкіна, запросила його переглянути.
Зі словами вдячності за інтелектуальний і щемливий захід звернулася до аудиторії декан факультету української філології та журналістики доцентка Оксана Кирильчук. Оксана Борисівна підкреслила свою емоційну солідарність з усіма присутніми, захоплення презентованими творами, розповіла про своїх домашніх рибок, якими також турботливо опікується, як персонажі одного з оповідань.
Учасники конференції вдячні Олені Захарченко за її талановиту прозу і Збройним силам України за можливість читати, навчатися, жити!
