Я І МОВА

До Дня української писемності та мови студенти першого курсу факультету української філології та журналістики (куратор курсу – доцент кафедри української мови Ірина Павлова) поділилися розмислами про роль мови у своєму житті, про взаємодію української та чужоземних мов, підготували есеї-презентації та відеоролики.

Для багатьох першокурсників українська мова стала найзручнішим засобом і емоційним мірилом образного осмислення довкілля через довершене художнє слово майстрів, нормоване авторитетних учителів, мудре членів родини: «Від самого дитинства українська мова звучала в колискових, казках, розмовах дорослих. Я завжди відчувала особливий зв’язок із мовою. Люблю писати твори. Маленькі фрагменти вигаданих історій, цікаві тексти інших авторів  підштовхують до письменництва. Своєю любов’ю до української мови завдячую мамі та вчительці української мови та літератури. Саме мама навчила користуватися нею в мовленні, нагадувала про її важливість, а вчителька допомагала поглиблювати знання і вдосконалювати вміння» (Юлія Кисляк).

         Відрадно, що здобувачі мають сформоване розуміння ролі української мови та власних переконань і соціальної поведінки в збереженні ідентичності української нації: Мова – це дзеркало, у якому відбивається моя особистість. Те, як я думаю, що відчуваю, як висловлюю емоції. Мова допомагає мені зрозуміти світ і себе. Для мене українська мова – це символ нашої сили, нашої єдності, нашої духовної краси. І я пишаюся тим, що можу говорити рідною мовою, берегти її, передавати іншим. Адже доки живе мова, доти живе й народ (Вікторія Мацак); Я і мова – це діалог, що триває все життя. Вона змінюється разом зі мною: я відкриваю для себе нові слова, відтінки, звучання. І водночас я залишаю в мові частинку себе – у написаних рядках, у сказаних фразах, у думках, які оформлюю словами. Університет навчив мене ще глибше розуміти цінність мови. Тут я бачу, як слово здатне впливати, переконувати, відкривати нові сенси. Кожна лекція, кожен текст – це ще один доказ того, що мова є не лише засобом навчання, а й духовною опорою, що з’єднує нас у спільноту, робить нас освіченими й вільними (Єва Захарченко).

Бажаємо майбутніх учителям-словесникам успішного подолання освітніх вершин, невпинного саморозвитку, творчого розвою з української мовою, поглиблення когнітивних навичок з чужоземними мовами в сильній і мирній Україні.