Доцентка кафедри української літератури Віра Мелешко стала спікеркою зустрічі “Сміливі завжди мають щастя”, приуроченої 120-річчю від дня народження Івана Багряного

Уже кілька років поспіль триває співпраця між Полтавським національним педагогічним університетом імені В. Г. Короленка та Канадсько-українським бібліотечним центром у царині гуманітаристики. Така співпраця уможливлює активізацію різних форм наукової та просвітницької роботи. Зокрема, традиційними стали науково-популярні лекції, присвячені життєвому і творчому шляхові письменників-емігрантів.

Доцентка кафедри української літератури Віра Мелешко стала спікеркою зустрічі “Сміливі завжди мають щастя”, приуроченої 120-річчю від дня народження Івана Багряного. Слухачі – студенти групи СОу/а-25 факультету української філології та журналістики і здобувачі освіти Комунального закладу “Полтавський базовий медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради”.

Спікерка акцентувала націоцентричність художньої прози та публіцистики уродженця Полтавщини, в’язня сталінських таборів, борця за незалежну Україну Івана Багряного (Лозов’гіна).

Роман “Сад Гетсиманський”, підкреслила лекторка, оповідає про 30-ті роки ХХ ст. – час репресій, винищення українського цвіту. Назва твору символічна. У Біблії Гетсиманський сад – місце, де був зраджений Христос, місце його передсмертних молитв і страждань. І знову повторюється євангельський сюжет: головний герой Андрій Чумак, як і Христос, іде нак Голгофу. Але душа його весь час вперто шукає шлях виходу з «чорної прірви зневіри». У такий спосіб образ Чумака уособлює стражденний і мученицький шлях України.

Говорила Віра Анатоліївна і про символіку автобіографічного роману “Тигролови”, і про тематичне новаторство повісті “Огненне коло”, і про міжнародний резонанс памфлету “Чому я не хочу вертатись до СССР”.

Віршовий рядок “Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами” – своєрідне кредо Багряного як митця і борця. У цих словах чуємо незламність, силу духу українського народу.