«КАРАНТИН – НЕ ВИРОК!»: ВІДБУВСЯ КОНКУРС ТВОРІВ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ТИЖНЮ ФАКУЛЬТЕТУ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ

«Стилістика української мови» – незвичайна дисципліна. Вона водночас проста й складна, зрозуміла та дискусійна, потребує багато інтелектуальних зусиль і спрямована на широкий розмах думки. Студенти факультету філології та журналістики опановують її напередодні бакалаврських іспитів, коли вже впевнені у своїх знаннях і готові креативно підкорювати науковий та професійний простори. Як же не підтримати їхній творчий драйв на карантинних заняттях зі стилістики?

Із метою практичного осмислення теми «Лексична стилістика» викладачка кафедри української мови доц. Галаур С. П. запропонувала студентам IV курсу взяти участь у конкурсі творів на тему «Карантин – не вирок!», стилістичним завданням до якого було вжити каламбур, метафору, метонімію, синекдоху, антитезу, оксиморон та ампліфікацію.

У Google Classroom надійшло чимало захоплюючих історій про студентське життя під час карантину. Журі конкурсу (доц. Галаур С. П., доц. Педченко С. О., асист. Дейна Л. В. та асист. Шрамко Р. Г.) отримали величезне задоволення від прочитання творів, обговорили кращі з них та обрали переможців. Пропонуємося познайомитися із цими студентами та уривками з їхніх розповідей:

І місце – Марина Титаренко (У(а)-43)

«<…>Університетські заняття запропонували проводити в режимі онлайн. І ось кілька студентів з групи (решта не прокинулись вчасно) виходять на зв’язок. Викладачка привітно вітається, а ми відповідаємо крижаними посмішками. Сонні, заспані, незачесані, збайдужілі, інертні студенти… Педагог захоплено розповідає нам про жанрові форми великої прози 30-х років, час від часу зазираючи в байдужі очі кількох студентів. Згодом починає запитувати за планом практичного заняття. Та чи готувались до нього сонні студенти? Ми переглядаємось один з одним та ледве стримуємо сміх. Зрештою, “добиваємо” викладачку своїм красномовним мовчанням. У її погляді читаємо раніше небачений безглуздо абсурдний глузд. Викладачка нервово поправляє годинник та ввічливо прощається з нами. А я намагаюсь прочитати її думки в цю мить. “Ноги моєї тут більше не буде”, – здається, саме так подумала вона. <….>» >небачений безглуздо абсурдний глузд. Викладачка нервово поправляє годинник та ввічливо прощається з нами. А я намагаюсь прочитати її думки в цю мить. “Ноги моєї тут більше не буде”, – здається, саме так подумала вона. <….>»

ІІ місце – Анастасія Бонь (У(р)-41) 

«<…>Університети зачинилися. Дистанційне ж навчання для декого виявилося складнішим. Це не канікули, а таки навчання. На вас постійно чатують спокуси: тепле ліжко, смаколики, книги, ґаджети. Багато кого спіткає одна й та ж ситуація. Треба виконати завдання – нападають лінощі. Саме тут вам допоможе сила волі та самодиципліна. Виконати завдання, а вже потім відпочивати. Вже не вийде просидіти всю пару не показавши носа. Під час відеоконференції пильне око викладача обов’язкого зазирне і до тебе.<…>»

ІІІ місце – Анастасія Ярош (У(р)-41)

«<…>Карантин заборонив нам гуляти в парку, звично святкувати Великдень, зустрічатися з друзями, відвідувати театр і купувати “Coffee to go”. Але карантин подарував нам час – найдорожчу валюту у світі.  Людству дійсно це потрібно. Щоб задуматися про своє буття, розставити пріоритети, переосмислити цінності. Цілком можливо, що колишні наші цінності вже зовсім не цінні. Карантин – це не регрес, це можливість прогресу у своїх думках <…>» 

Варто звернути увагу й на декілька мудрих висловів, запропонованих нашими, уже такими дорослими студентами:

«Звичайно, хочеться вірити, що всього лиш страшний сон це. Але ж з неба не падає сонце, отже, слід просто трохи перечекати, не пхати носа на вулицю й не втрачати оптимізму, навіть у такий скрутний час» (Наталія Криль, У(а)-42).

«Інколи найкорисніший хід – нікуди не рухатися, а просто залишатися на місці» (Оксана Мокра, У(а)-42).

«Я оптимально оптимістично налаштована, поєдную працю і відпочинок, ретельно виконую всі рекомендації лікарів, щоб не захворіти, дотримуюся умов карантину і сподіваюся, що ворог нас не здолає» (Ірина Титаренко, У(а)-43).

«Якщо подивитися на ситуацію з іншого боку, карантин – це час перезавантаження й теплої атмосфери з родиною. До карантину моє життя було схоже на марафон чи участь у “Формулі-1”» (Валентина Кирпота, У(а)-42).

«Карантин – це також перевірка стосунків на міцність» (Олександр Губаньов, У(а)-43).

Щиро вітаємо переможців і всіх, хто долучився до конкурсу! Покликаючись на конкурсантів, бажаємо всім студентам, викладачам, співробітникам факультету оптимістичного настрою, оптимального поєднання праці й відпочинку, неймовірно цікавих завантажень та перезавантажень, насолоди в родинному колі та, звісно, міцного здоров’я!  Справді, карантин – не вирок, проте мріймо про той день, коли побачимося офлайн та обіймемося!

Інші новини: