До 35-річчя Чорнобильської катастрофи: «Тема Чорнобиля в українській літературі»

Колись самовпевнена у своїй непереможності у світі природи людина у 1986 році розгублено згадала, що відомий вислів англійського вченого Френсіса Бекона «Знання – це сила…» має продовження:«…наука – чудовисько». Сталася трагедія, яка катастрофічно змінила наше життя, наше здоров’я і наше уявлення про науково-технічний прогрес та його роль у житті людства.

Жодна трагедія не минає безслідно. Вона впливає на життя кожного і не важливо був ти свідком чи ні. Це стосується й Чорнобильської трагедії. Кожному з нас важливо знати і розуміти наслідки цієї події, котрі впливають на наше життя зараз і будуть впливати на життя наших нащадків ще щонайменше 700 років.  Через 35 років від дня катастрофи, доцент кафедри української літератури Радько Ганна Іванівна запросила студентів 3-4 курсів українського відділення, викладачів факультету філології та журналістики, учителів, учнів загальноосвітніх шкіл області та всіх бажаючих на публічну лекцію-дійство “І тихо ступає життя у полин. І лине Чорнобильський дзвін: тема Чорнобиля в українській літературі”, щоб разом осмислити причини і наслідки її через рецепціюу документальній та художній літературі.

Доцент Радько Г. І. у співпраці зі студентами розглянула тему Чорнобиля в українській поезії, ліро-епосі, прозі та драматургії. Висвітлення теми йшло у кількох аспектах, а саме: Чорнобиль документальний – трагедія, Чорнобиль – наш біль, Чорнобиль – мужність та героїзм пожежників, авіаторів, шахтарів, солдатів, резервістів – всіх ліквідаторів аварії, Чорнобиль – злочин радянської системи проти людяності та України й українців зокрема.

«Викладати літературу ХХ століття, в якій по актуальності тема чорнобильської катастрофи стоїть поряд з темами голодомору, II світової війни, тяжко,– наголосила лекторка. Як говорила геніальна Ліна Василівна Костенко: “Чому звізда-Полин упала в наші ріки?!/ Хто сіяв цю біду і хто її пожне?/ Хто нас образив, знівечив, обжер?/ Яка орда нам гідність притоптала?/ Якщо наука потребує жертв, -/ чому ж не вас вона перековтала?!// Загидили ліси і землю занедбали./ Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок. То хто ж ви є, злочинці, канібали?!/ Ударив чорний дзвін, і досить балачок.” Викладачка представила підтеми лекції «Чорнобиль у документальній літературі», «Чорнобиль у художній прозі» «Чорнобиль у драматургії». Проаналізувала документальну повість Ю. Щербака «Чорнобиль» (1986, 1989), що стала одним із джерел для авторів телефільму «Чорнобиль», представила фрагмент документального фільму Мар’яни Атаманчук «Чорнобильська трагедія – біль України», апелювала до книги спогадів «Homoferiens» поетеси-шістдесятниці Ірини Жиленко (якій би цьогоріч 28 квітня виповнилося б 80), доповіді Ліни Костенко на IIМіжнародному конгресі україністів у Львові (1993) та літературознавчих розвідок українського літературознавця з Австралії Марка Павлишина та літературознавця з України Анатолія Ткаченка. Проаналізувала твори В. Яворівського: роман «Марія з полином у кінці століття» (1987) та новелу «Вовча ферма» (2000).Окреслила головні колізії драми О. Левади «Здрастуй, Прип’ять!» та трагікомедії М. Наєнка «Отець Антоній…». Під час цієї частини лекції звучала «хвилина мовчання» в скорботний дев’ятий день за письменником, громадським діячем Володимиром Яворівським. Карина Озерна, студентка 3 курсу, спеціальності літературна творчість виконала інсценізований фрагмент роману В. Яворівського «Марія з полином у кінці століття» (постановка Ганни Радько).

Підтему «Чорнобиль у поезії та ліро-епосі» представили співдоповідачі, студентки 4 курсу Марина Тихоненко та Юлія Мироненко. Студентки 3 та 4 курсів Оля Крохмаль, Діана Мовчан, Ірина Устименко, Ксенія Масюра, Юля Мироненко прочитали очно та у запису твори Ліни Костенко, Ірини Жиленко, Ганни Чубач, Марії Яновської та Анни Багряної. Осмислення героїчної, самопожертовної ролі пожежних Віктора Кібенка, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Миколи Титенка, Володимира Тищури, Володимира Правика та кінорежисера Володимира Шевченка відбулося через аналіз поеми Б. Олійника «Сім» (1989):«Де ви тепер,/ Матерів своїх діти, / Колисаєте сон?/ … Вдарило в очі світло/ ясніше тисячі сонць». Смертельну дозу 500 рентген на годину вони одержали за лічені хвилини. Ганна Радько, Марина Тихоненко і Софія Гущина у сув’язі художнього слова, пісні та презентації виконали реквієм у їх пам’ять. Поема-мозаїка «Чорнобильська Мадонна»  І. Драча розглядалась як поема-спокута, поема-каяття. До неї звернулась в обговоренні і присутня на заході викладач кафедри української літератури Г. М. Білик.

У заході прозвучали пісні на вірші Д. Павличка, муз. О. Білаша «На Чорнобиль журавлі летіли» та В. Кукоби «Мої лелеки білокрилі» у виконанні Заслуженого ансамблю пісні і танцю пісні і танцю «Лтава» імені В. Міщенка міського будинку культури та студентки 4 курсу Юлії Курило.  

   У підсумку лекторка, крім вже названих творів, підготувала презентацію з нових книг про Чорнобиль, які варто прочитати всім.

З-поміж них: книга О. Забужко «Планета Полин» (присутня на лекції О. А. Зелік вже тримала її у руках – керівник читацького клубу задає тон у читанні);художньо-документальний роман, або ж як його ще називають «роман-голосів», лауреатки Нобелівської премії, білоруски з українським корінням С.  Алексієвич «Чорнобильська молитва. Хроніки майбутнього» (1998–перше видання однієї з найвідоміших книг про Чорнобиль не тільки на пострадянському просторі, але й за кордоном, переклад О. Забужко); Є. Гуцала «Діти Чорнобиля» – це правдиві розповіді про трагічне буття юних героїв уже після Чорнобиля(приємно було почути, щоцю книгу знає і використовує на заняттях, наша випускниця магістратури, нині учителька Комишнянської школи Миргородського району пані Світлана Алексенко, яка була присутня на лекції); французької письменниці Галі Аккерман «Пройти крізь Чорнобиль», невелика за обсягом (в ній лише 168 сторінок), але велика за тими знаннями, відомостями та думками. Разом із Галею читач подорожує Зоною, знайомиться з різними людьми: від «самоселів», етнографів і до Ліни Костенко, а також «на власні очі» бачить, що зараз сталося з «рудим» лісом, селами, які були та у яких умовах живуть люди. Вона також згадує тут і інші трагедії українського народу (Голодомор 1932-1933 рр.), та разом із цим аналізує радянську систему як таку.«Оформляндія, або Прогулянка в Зону» Маркіяна Камиша – захотілося пограти в S.T.A.L.K.E.R. з повним зануренням в атмосферу чи забажалося відчути досвід пригод нелегальних туристів в Зоні відчуження? Тоді книга Маркіяна Камиша саме для вас. У ній – погляд зсередини на явище нелегального туризму у Зону відчуження, яка є  унікальною територією українського Полісся. Книга проілюстрована фотографіями, які зробив сам автор.

Ганна Радько звернула увагу на нову книгу від американського історика, директора Гарвардського українського наукового інституту Сергія Плохія «Історія катастрофи» (Plokhyy Serhii Chernobyl. The Historiyof a Nuclear Catastrope). За цю книгу автор отримав найпрестижнішу британську літературну премію в жанрі нехудожньої літератури (нон-фікшн) – Baillie Gifford Prize. Лауреатом цієї нагороди свого часу став турецький письменник Орхан Памук. Книги у бібліотеці поки що немає, та ми її  дуже чекаємо. З чудовим детальним оглядом твору можна познайомитися за посиланням http://uamoderna.com/event/kravec-plokhyy-chernobyl

За словами самого автора, публікація є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху аж до закриття станції в грудні 2000 року. Закінчується вона розповіддю про спорудження нового саркофагу над пошкодженим реактором у травні 2018 р. На думку New York Journalof Books, «ця книга може стати остаточною і завершеною історією катастрофи».

Лекторка у фіналі наголосила:«Нехай пам’ять про страшні квітневі дні 1986 року не зникне зі свідомості людства. Адже подібна загроза існує і до сих пір. Бо –«хто ж це накоїв? – стиснуло горло, / Сиво мовчало груддя…/ Вдарив у скроню каменем ворон:/ – Люди!» (Б Олійник).  І вислів англійського вченого Френсіса Бекона «Знання – це сила…», «…наука – чудовисько», хай буде поборене іншим:«Розум – це здатність використовувати сили навколишнього світу без руйнування цього світу. Пам’ятаймо! Не втрачаймо людської гідності!Ви можете зробити висновки, прочитавши ці книги, що ми живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож нехай ніколи не згасає наша надія на краще. Будемо пам’ятати уроки трагедіі і робити висновки». Публічна лекція завершилась молитвою М. Леонтовича «Боже великий, єдиний, нам Україну храни…»,підчас якої учасники запалили свічки… «Вічна пам’ять тим, кого вже сьогодні нема з нами, хто віддав своє здоров’я в ім’я життя інших.Ця біда ввійшла майже в кожну сім’ю».

І ще певний час учасники і присутні (студенти3 і 4 курсів українського відділення, викладачі кафедр української літератури, української мови, журналістики, зав. кафедрою української літератури В. А. Мелешко, учителі, учні та представники департаменту освіти) не розходилися, ділилися враженнями та власними спогадами…Слухали із завмиранням серця щирі одкровення В. А. Мелешко, С. В. Ленськоїпро своїх родичів. Мовчалапро тата-ліквідатора Г. М. Білик, бо болить втрата…

Поділилися враженнями від почутого і побаченого директорка Воскобойницької школи Шишацького району, учителька української мови пані Валентина Лубенець, працівник Департаменту освіти облдержадміністрації, наш випускник  пан Сергій Рибалко.

«Однією з можливостей нашому поколінню дізнатися більше про цю трагедію та тих, хто її ліквідовував – взяти до рук книги. Давайте разом  осмислимо цю трагедію» (Яна Шпак, студентка 4 курсу).

«Ганна Радько і студенти під її керівництвомщемливо і проникливо розкрили чорнобильську тему в літературі, торкнулися низки поетичних творів, прози, різнобічно й багатогранно висвітлили болючу проблему. (С. В. Ленська).«Ганна Іванівна зібрала навколо важливої теми студентів, викладачів, випускників (а зараз знаних і авторитетних учителів).Дистанційна форма зустрічі не завадила Ганні Іванівні використати декламаторські, вокальні, театральні здібності студентів.Дякую за можливість бути присутньою!» (Оксана Зелік)