Відійшла у засвіти багатолітній декан філологічного факультету О. Д. Бондаревська

Печальна звістка…

      21 квітня 2022 року на Страстному тижні, у Чистий четвер, увечері на 87 році життя після тривалої боротьби з недугою «тихо пішла за межу» Ольга Дмитрівна Бондаревська – багатолітній декан філологічного факультету, а пізніше – українського відділення факультету (нині – факультет філології та журналістики) Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка (тепер – Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка). Не дочекалася Перемоги, у яку так Ольга Дмитрівна вірила!

      Дитина війни, що в ранньому віці втратила батька, пережила голод 1947, знала важку селянську працю, бо мама сама ростила її з братиком Сашком, не втратила потягу до навчання, продовжила справу тата, вступила до Лохвицького педагогічного училища. Щотижня долала 25-кілометровий шлях до рідного села й назад до міста вже з нехитрим скарбом у кошику: пляшкою молока, шматком хліба та десятком картоплин.

      Працювала вчителькою української мови та літератури й вихователькою у школах-інтернатах Лохвицького та Гадяцького районів. Закінчила українське відділення філологічного факультету Полтавського державного педагогічного інституту. Студентські роки 50-х важкі. Полтава ще не оговталася від воєнного лихоліття. Після занять розбирали руїни в районі нині лялькового театру, вулицю Монастирську, її покоління залишило нам алею дерев на вулиці Остроградського біля інституту. У кімнаті гуртожитку жили тісно, але дружно. Допізна засиджувались у читальному залі, бо вчились з ентузіазмом і великим бажанням!

  Працювала в Полтавській школі-інтернаті. Талановиту вчительку і виховательку, про яку писали журналісти, активну дівчину, яка зініціювала озеленити Лису гору (і її почин підтримали), запросили працювати в педагогічний інститут на кафедру української мови. 

     Захистила дисертацію, здобула  наукову ступінь кандидата філологічних наук, одержала вчене звання доцента, усю себе віддавала роботі зі студентами. Молодий і талановитий ректор Іван Андрійович Зязюн, який у 1975 році очолив виш, запримітив це й запропонував Ользі Дмитрівні очолити факультет. Її ім’я назавжди вписане в історію освітнього закладу, у його епохальний період розбудови і слави!

21 рік жила життям факультету, а родина розуміла й підтримувала. Тисячі й тисячі випускників не лише в Україні, а й у Казахстані, Узбекистані, знають та пам’ятають Ольгу Дмитрівну. Заслужено має відзнаки Відмінника освіти Узбекистану, Казахстану, СРСР, Ветерана праці. На заслуженому відпочинку не полишала активної діяльності, мала захоплення – вишивання, брала участь у громадських заходах міста, літературних і мистецьких подіях, писала статті.

    На факультеті відзначили її 75-річний ювілей. До наступного ювілею улюбленого декана та викладача вихованці та студенти виготовили тематичний календар з найпомітнішими подіями і датами у її житті.

Один з вихованців, кандидат технічних наук Василь Сидоров у книзі «Зваблення скіфа» написав спомин про свою вчительку і виховательку. У період карантину в режимі он-лайн, колеги, друзі, колишні вихованці привітали Ольгу Дмитрівну з 85-літтям.

    Останній рік після травми Ольга Дмитрівна занедужала і всі клопоти поділяв її чоловік, Петро Карпович. Поряд завжди був і син Сергій із дружиною Оксаною. Гордилася онуком Петром, дочекалася правнука Андрійка, який став новою життєвою віссю Бондаревських.
    Ятрила душу війна, з нетерпінням ждала Перемоги України, однак доля ропорядилася по іншому – Ольга Дмитрівна напередодні Світлого Христового Воскресіння відлетіла в засвіти.
     Висловлюємо співчуття Петрові Карповичу, сину Сергієві, внукові Петру та їхнім родинам, племінницям із родинами, друзям сім’ї Бондаревських і всім, із ким працювала Ольга Дмитрівна, кого виводила на дорогу знань і мудрості.

    Відійшла… Туга і печаль огорнули душі тих, хто мав щастя жити і працювати поряд з Ольгою Дмитрівною. Залишилися її влучні приказки, соковиті прислів’я, залишилася багата фольклорна стихія освіченої і мудрої людини. Тіло відпустило Душу. Тепер навічно поселена вона буде в Царстві Небесному без болю і тривог. Лише Любов і Мир.

    Вклоняємося доземно вам, дорога Ольго Дмитрівно. 

   Прощання з О. Д. Бондаревською відбудеться 23 квітня, у суботу о 12 годині у Свято-Миколаївському Храмі ПЦУ (м. Полтава, Першотравневий провулок, 3)