До Дня пам’яти жертв голодоморів: “Не дай задути пам’яти свічу…”
На факультеті української філології та журналістики Полтавського педагогічного 20 листопада відбувся меморіальний захід “Не дай задути пам’яти свічу…” до Дня пам’яти жертв голодоморів, який відзначається кожного року у четверту суботу листопада. На нього зібралися студенти-першокурсники спеціальностей Середня освіта. Українська мова і література; Філологія; Журналістика; викладачі кафедр української літератури, української мови, світової літератури разом з деканом факультету доценткою пані Оксаною Кирильчук та заступником декана пані Людмилою Дейною.
Учасники заходу переглянули змістовну відеоекскурсію з національного музею Голодомору-геноциду (м. Київ), підготовлену науковими працівниками музею, яку представила пані Яна Городняк. Вона провела паралелі з діями тих самих наших ворогів росіян у 1932–1933 роках з нинішніми їх діями-геноцидом з викраданням і вивезенням українських дітей, зміною їх прізвищ, завезенням російського населення у наші окуповані міста.
Технічні можливості дозволяють нам і в цей надважкий час для України в он-лайн форматі підтримати музеї своїм відвідуванням. Після студенти Богдан Денисенко, Софія Гура емоційно і щемно поділилися своїми родовими свідченнями, записаними з уст своїх прабабусь та прадідусів.
Організаторка меморіального заходу доцентка Ганна Радько прочитала родові записи, подані студенткою першокурсницею Кариною Нечесою. Модераторка розповіла також, що декоративні багаторічні рослини молочаю, льону, щавлю, кропиви глухої, щириці, лободи, – ті рослини, що їх вживали в їжу українці, щоб вижити під час московсько-більшовистського геноциду, висадили працівники Полтавського комунального підприємства “Декоративні культури” у сквері поруч з пам’ятним знаком жертвам Голодомору-геноциду на перехресті вулиць Європейської, Панаса Мирного та Володимира В’язуна.
Пані Ганна Радько нагадала імена відомих письменників, художників- полтавців, які пережили геноцид 1932–1933 років, голод 1946–47 рр.: Олеся Гончара, Анатолія Дімарова (справжнє прізвище Гарасюта), Катерини Білокур, Миколи Петренка, Василя Барки (справжнє прізвище Очерет). Вони вижили, щоб свідчити.
На меморіальному заході прозвучали уривки з художніх текстів Василя Барки “Жовтий князь” та першого роману-хроніки про Голодомор “Марія” Уласа Самчука, майстерно прочитані Софією Гурою та Богданом Денисенком; обрядову пісню “Ой ти, зозулько рябеЙкая” із репертуару народної артистки України Ніни Матвієнко майстерно виконала випускниця факультету 2010 року, учителька української мови та літератури Кустолівської ЗЗСО 1-3 ступенів Новосанжарської громади Вікторія Левченко. Задушевне її виконання припало до душі слухачам.
Реквіємною мелодією, хвилиною зажури пом’янули учасники заходу всіх українців, що були вбиті голодом. Запалили свічу пам’яти. У післяслові декан факультету, пані Оксана Кирильчук закликала зберігати пам’ять про жертви трьох голодоморів українців, вивчати свій родовід, знати родові історії, щоб пам’ятати і не пробачити ворогам.
Закликаємо 22 листопада у суботу о 16 год. доєднатися до всеукраїнської хвилини мовчання і всеукраїнської акції “Запали свічу на підвіконні”.
Пам’ятаймо!
Щоб їх душі на небесах знали, що ми не забули, не пробачили.
Вижили, уціліли. Стоїмо. Б’ємося. Не зрадимо!
