На факультеті української філології та журналістики відбулася зустріч із викладачем і перекладачем Богданом Сторохою

3 квітня заходи Тижня факультету української філології та журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка були присвячені проблемам літературної творчості. На різних локаціях факультету говорили про непереможну силу публіцистичного, художнього, перекладацького слова.

Доцент кафедри романо-германської філології Богдан Стороха долучив учасників полілогу #перекладмій до власної творчої майстерні. Розмова викладача торкалася як загальних питань мистецтва художнього перекладу, так і окремих робіт, здійснених протягом останнього десятиліття. Викладач познайомив студентів і колег із роботою над прозовими творами німецькомовних авторів: Томаса Геттхе. «Nox» зі збірки «Вертиголов та інші політичні тварини» (Київ : Грані-Т, 2011); Крістіана Крахта «Імперіум» (Чернівці: «Книги 21», 2018); Дмітрія Капітельмана «Мій незримий батько» (Чернівці: «Книги 21», 2018).

Для студентів, які вивчають іноземну мову, було особливо цікавим узнати про власні теоретичні підходи Богдана Сторохи до художнього перекладу, максимально індивідуального та багатозначного. На прикладах власних перекладів викладач продемонстрував моменти пошуку потрібного словесно-звукового відповідника, про можливості художньої інтерпретації, про внутрішні діалоги з авторами, які опиняються у центрі його мовного перетворення. У ході розмови було порушено проблему взаємодії авторського та перекладацького світосприйняття: наскільки перекладач повинен перевтілитись в автора та дивитися на світ його очима.

Окремий інтерес викликали переклади драматургічних творів Пауля Пертнера «Ножиці» та Даніеля Глаттаура «Вбити не можна розлучитися» (2021). За перекладами київський Театр на Подолі здійснив успішні сценічні версії, які в репертуарі театру третій рік поспіль.

Богдан Стороха провів учасників полілогу стежинами поетичного перекладу, зокрема віршів Готфріда Бенна – поета-філософа, майстра тонів і полутонів. Поетичний переклад – найскладніший з усіх видів, оскільки алогізм віршів, незрозумілість уявлень, якими вони сформовані, і при тому універсальність – зрозуміла читачеві. На одному з перекладів Богдан Валентинович продемонстрував власну образну індивідуальність і водночас функціональність перекладеного тексту:

ОПІШНИЙ ДЕНЬ

Опішний день, бруньки несуть знамення,

збиває теплий дощ з гілок айву –

оту, що кличе капітан на ймення:

вітчизну, котру снить він наяву.  

Тут і усюди, де я захлинаюсь,

щось пам’ятаю, щось уже забув –  

мій день опішний, звідки повертаюсь  

у інший день, що ген вже потонув.

Наприкінці зустрічі відбувся діалог зі слухачами. Стало зрозуміло, що студенти щиро зацікавилися у перекладацькій діяльності, у вивченні іноземних мов, у багатьох з’явилося бажання досконало володіти німецькою мовою на рівні «богданасторохи».